У жовтні 2025 року уряд Великої Британії оприлюднив новий Індекс множинної депривації (IMD). Це рейтинг відносного рівня бідності в малих районах Англії, який оновлюють раз на кілька років. Порівняно з даними за 2019 рік картина в Лондоні змінилася: Ньюем посів перше місце серед лондонських районів, а відмінності між східною та південно-західною частинами міста залишилися помітними, хоча локальні зміни не такі значні, як раніше.
Застарілого уявлення про «бідний Іст-Енд» уже недостатньо. Деякі колишні промислові райони поліпшили свої позиції завдяки новим інвестиціям, тоді як в інших місцях висока вартість житла загострила проблеми з доходами. Щоб знайти конкретні райони та зрозуміти, як їх порівнювати, спершу потрібно з’ясувати, що саме вимірюють ці рейтинги.
Бідні райони Лондона — це не одна вулиця й не один адміністративний округ. Це сукупність місцевостей, де поєднуються низькі доходи, обмежений доступ до послуг і складнощі з житлом. Щоб це побачити, розгляньмо одну типову місцевість.
1. Лондон на прикладі одного району
Уявімо типову ситуацію в східній частині міста, наприклад у районі Ньюема. Сім’я з двома дітьми орендує квартиру. Орендна плата забирає значну частину доходу, навіть якщо дорослі працюють. Діти отримують безплатні шкільні обіди, адже в сімейному бюджеті не залишається коштів на інші витрати. Батьки шукають роботу далі від центру, але проїзд і транспортні витрати ще більше обтяжують сімейний бюджет.
У таких місцевостях рішення доводиться ухвалювати щодня, зважаючи на практичні обставини: взяти додаткову зміну чи залишитися зі шкільними дітьми. Часто помилка полягає в тому, що оцінюють лише одну вулицю. За кілька кварталів ситуація може бути іншою, адже в Лондоні бідність має локальний характер. В одному адміністративному окрузі можуть бути місцевості як із високим, так і з низьким рівнем депривації.
Такі райони — не виняток. Подібні проблеми виникають у скупченнях місцевостей на сході й півночі міста, де доходи не встигають за вартістю життя. Однак, щоб порівнювати цілі райони, потрібно знати, за якими правилами це роблять.
2. Що означає «бідний район»?
В Англії основним показником є Індекс множинної депривації. Він об’єднує сім напрямів: доходи, зайнятість, здоров’я та інвалідність, освіту, злочинність, житлові бар’єри й доступ до послуг, а також умови життя. Кожному напряму надають певну вагу, а підсумковий результат дає змогу впорядкувати невеликі території — Нижчі суперрайони (Lower-layer Super Output Areas, LSOA, близько 1500 мешканців) — від найбільш до найменш депривованих у країні.
Важливо Доходи — лише один із напрямів оцінювання. Високий показник IMD може бути зумовлений також житловими бар’єрами або нижчими освітніми результатами, навіть якщо рівень безробіття не є найвищим.
Боро (міський адміністративний округ) — більша адміністративна одиниця, приблизний відповідник міської ґміни в Польщі. Побутова назва району, як-от Стратфорд чи Тоттенгем, часто охоплює частину боро, але не збігається з ним повністю. Рейтинг боро формують, усереднюючи показники LSOA на їхній території. Тому Ньюем може мати високий середній показник і водночас охоплювати місцевості з різним рівнем депривації.
У Польщі подібні відмінності між районами міст оцінюють, зокрема, за даними Головного статистичного управління про доходи й соціальні виплати. У Лондоні додаткову складність створює те, що витрати на житло враховують окремо, і вони суттєво впливають на чистий дохід.
3. Де в Лондоні рівень бідності найвищий?
За даними IMD за 2025 рік, Ньюем — найбільш депривований міський адміністративний округ Лондона; за середнім місцем у рейтингу він посідає сьоме місце в усій Англії. Далі йдуть Баркінг-енд-Дагенем (дев’яте місце в країні) та Гекні (десяте). Тауер-Гемлетс посідає двадцяте місце в країні; до переліку округів із найвищими показниками також належать Брент, Гарінгі та Енфілд.
| Міський адміністративний округ | Місце в загальнонаціональному рейтингу (середній рейтинг IMD) | Примітки за даними 2025 року |
|---|---|---|
| Ньюем | 7 | Найвищий середній показник у Лондоні |
| Баркінг-енд-Дагенем | 9 | Високий рівень депривації по всій території |
| Гекні | 10 | Численні осередки надзвичайно високої депривації |
| Тауер-Гемлетс | 20 | Найбільша частка дітей, які зазнають депривації доходів |
Джерело: Міністерство житлового будівництва, громад і місцевого самоврядування, Індекси депривації в Англії за 2025 рік.
Найбільш депривовані LSOA розташовані не в самому центрі. Чотири з десяти районів Лондона з найгіршими показниками — у Бренті, зокрема околиці Сент-Рафаелс поблизу Ніздена. Осередки депривації утворюють смугу від Гекні через Гарінгі до східної частини Енфілда, а також охоплюють значні території східного Лондона: Ньюем, Тауер-Гемлетс і Баркінг-енд-Дагенем.

У Тауер-Гемлетсі 71,3 відсотка дітей живуть у домогосподарствах, що зазнають депривації доходів, згідно з Індексом депривації доходів дітей (IDACI — Income Deprivation Affecting Children Index). Цей показник враховує частку дітей із сімей, які отримують певні соціальні виплати або мають дохід нижче встановленого порога. На нього передусім впливає рівень орендної плати: якщо відняти витрати на житло, частка дітей, які живуть у відносній бідності в цьому окрузі, становить близько половини.
4. Чому між районами є відмінності?
Протягом десятиліть східний Лондон був пов’язаний із портами та промисловістю. Після закриття доків у другій половині XX століття частину територій перебудували, однак структура доходів і житлового фонду й далі відрізнялася від південно-західних районів. Висока орендна плата — у середньому близько 1900 фунтів на місяць у Ньюемі за даними ONS за 2026 рік — означає, що навіть за наявності роботи чистий дохід залишається низьким.
У Польщі подібний ефект помітний у містах, де нові інвестиції підвищують ціни на житло швидше, ніж зростають зарплати в старих районах. У Лондоні до цього додається концентрація мігрантів і сімей із дітьми в окремих адміністративних округах. Баркінг-енд-Дагенем — єдиний округ, у якому немає жодного району з 20 відсотків найнижчих показників депривації в країні.
Ілюстрацію створено за допомогою ШІВідмінності не можна пояснити одним чинником. Взаємодіють історія економіки, житлова політика та поточна вартість життя. Зміни в рейтингу між 2019 і 2025 роками свідчать, що деякі місцевості на півночі й заході зазнали більшої депривації, тоді як частина центральних міських адміністративних округів поліпшила свої позиції.
5. Бідність і репутація районів Лондона
Дані про депривацію не свідчать про рівень безпеки. Злочинність враховується в IMD, але високий загальний показник не означає автоматично, що на вулицях більше злочинів. Стереотипи про «небезпечні» райони часто змішують бідність з іншими явищами й не підтверджуються самими рейтингами депривації.
Репутація складається під впливом медіа й окремих історій, тоді як порівняння спираються на усереднені показники за конкретний рік. Якщо змінюється методика — наприклад, замість доходу до вирахування витрат на житло враховують дохід після їх вирахування, — змінюється й картина. Той самий адміністративний округ може мати різні позиції в рейтингу середніх показників і в рейтингу за часткою місцевостей із найвищою депривацією.
Що це означає сьогодні Для польських шкіл відмінності між районами Лондона — нагадування про те, що доступ до освіти й шкільних обідів залежить від місцевої вартості життя. Учителі й батьки можуть порівнювати не лише результати тестів, а й показники депривації, які в Англії враховують під час розподілу коштів.
Картина бідності змінюється залежно від року збору даних і обраного показника. Щоб коректно порівнювати райони, потрібно перевірити, чи йдеться про міський адміністративний округ, чи про LSOA, а також чи враховано витрати на житло. Від того, який показник обрати за основний, залежить і те, які частини Лондона вважати найбіднішими.














Залишити відповідь