Історія, географія й природа для учнів, батьків і всіх допитливих

Смертна кара за гомосексуальні стосунки в історії та праві

Дерев’яна шибениця з петлею стоїть на білому тлі поруч із помостом

Смертна кара за гомосексуальні стосунки — це покарання, передбачене законами за сексуальні контакти між людьми однієї статі, передусім чоловіками. Йдеться про покарання за конкретні дії, а не за саму ідентичність чи сексуальну орієнтацію, хоча в давніх правових системах ці поняття часто не розмежовували. Сьогодні такі закони діють або можуть застосовуватися в кількох десятках країн, а в історії вони траплялися в різних правових культурах.

Для вчителів, учнів і тих, хто вивчає історію права, ця тема допомагає з’ясувати, звідки походили вимоги суворо карати за такі дії та чим вони відрізнялися від норм, які реально діяли. Вона також дає змогу розмежувати положення законодавчих кодексів і їх застосування — це корисно під час аналізу історичних джерел і шкільних дискусій про суспільні зміни.

Далі розглянемо значення поняття, історичні обґрунтування покарань, зміни законодавства в хронологічному порядку та сучасний статус таких норм у світі.

Значення поняття

У правовому контексті смертна кара за гомосексуальні стосунки означає покарання за сексуальні контакти між людьми однієї статі, які зазвичай називали содомією. У давніх правових системах цей термін охоплював широкий спектр дій, що вважалися «протиприродними», зокрема зоофілію, тому не завжди можна однозначно встановити, чи стосувався вирок лише контактів між чоловіками. Сам опис ідентичності чи сексуальної орієнтації не був підставою для покарання — карали за вчинки.

Сучасні закони також зосереджені на діях, а не на ідентичності, хоча на практиці вони призводять до переслідування людей, яких вважають представниками сексуальних меншин. Важливо розрізняти норму в законі та її застосування: наявність смертної кари в кодексі не означає, що страти відбуваються регулярно. У багатьох випадках такі норми залишаються на папері або стають засобом залякування.

Історичні обґрунтування

Обґрунтування суворих покарань змінювалися залежно від епохи та правової системи. У давнину висували аргументи, пов’язані з військовою дисципліною або громадським порядком. У римській армії за стосунки між солдатами могли засудити до смерті через побиття кийками — переважно через побоювання, що це порушить ієрархію. В ассирійському праві приблизно 1075 року до н. е. за статевий акт між чоловіками передбачали кастрацію.

У пізній античності обґрунтування покарань набули релігійного й морального характеру. У 390 році імператор Феодосій I запровадив смертну кару через спалення для пасивних партнерів у гомосексуальних стосунках. Указ наголошував на публічному характері покарання та засуджував «жіночність». У VI столітті Юстиніан поширив покарання на обох партнерів. У середньовіччі аргументи, засновані на тлумаченні релігійних текстів і понятті природного права, поєднувалися з побоюваннями за суспільний лад.

У Європі раннього модерного періоду ці закони обґрунтовували потребою захищати суспільну мораль і карати за гріхи «проти природи». Укладений 1532 року кодекс Карла V, відомий як «Кароліна», передбачав спалення на вогнищі за содомію. У Єрусалимському королівстві Наблуський собор 1120 року запровадив смертну кару через спалення за такі дії. Обґрунтування не зводилися до однієї причини: вони поєднували релігійні, правові та суспільні складники, а застосування покарань залежало від місцевих судів і становища обвинувачених.

Зміни в законодавстві

Послідовність змін важлива, адже вона показує перехід від поодиноких норм і вимог до систематизованих кодексів, а згодом — поступове пом’якшення покарань у частині світу. У давнину та середньовіччі смертну кару за такі дії призначали час від часу. У Польщі норми, засновані на магдебурзькому праві й записані, зокрема, Бартоломеєм Гроїцьким у XVI столітті, передбачали спалення на вогнищі за дії «проти природи» між чоловіками або з тваринами. Такі вироки виконували рідко, а покарання залежало від суспільного становища обвинувачених.

Одна з задокументованих справ у Речі Посполитій — судовий процес у Серадзі 1633 року. Пекарський майстер Марцін Ґолек і його підмайстер Войцех зі Сромотки були засуджені за гомосексуальні стосунки й спалені на вогнищі 9 листопада 1633 року. У матеріалах справи наведено дві версії подій; обвинувачені належали до нижчих суспільних верств. Шляхта часто уникала таких наслідків. Норма існувала, але застосовували її не повсюдно.

В Англії закон 1533 року передбачав смертну кару за мужолозтво; ця норма діяла до 1861 року. У Франції останні спалення відбулися у XVIII столітті, а кодекс 1791 року скасував покарання за содомію, як і за інші «злочини без потерпілих». У XIX столітті багато європейських країн відмовилися від смертної кари за такі дії, замінивши її ув’язненням, а згодом — декриміналізацією. Після поділів Польщі закони держав-загарбниць криміналізували такі стосунки, але смертну кару за саму дію не відновлювали.

У XX столітті в західних країнах гомосексуальні стосунки повністю декриміналізували. Водночас у деяких країнах, особливо в Африці та Азії, збереглися закони колоніальної доби або запровадили нові норми, засновані на тлумаченнях шаріату. У 2023 році Уганда ухвалила закон про боротьбу з гомосексуалізмом, який передбачає смертну кару за «гомосексуалізм за обтяжувальних обставин» — зокрема, у разі повторного злочину, дій щодо неповнолітніх або людей з інвалідністю. У 2024 році Конституційний суд залишив чинною більшість положень, зокрема смертну кару за певних обставин. Ці етапи відбувалися паралельно: у Європі тривала декриміналізація, тоді як в інших країнах покарання посилювали.

Сучасний статус законодавства

За даними ILGA World за 2026 рік, приблизно 65 держав — членів ООН криміналізують добровільні одностатеві стосунки між дорослими. У семи з них закон прямо передбачає смертну кару: Брунеї, Ірані, Мавританії, Саудівській Аравії, Уганді, Ємені та дванадцяти північних штатах Нігерії. Ще у п’яти — Афганістані, Пакистані, Катарі, Сомалі та Об’єднаних Арабських Еміратах — можливість її застосування залишається непевною: відповідні норми ґрунтуються на тлумаченнях шаріату або не повністю кодифіковані.

Приблизно дванадцять юрисдикцій, де за одностатеві стосунки може загрожувати смертна кара, — це ті самі сім, у законах яких її прямо передбачено, і п’ять із непевним правовим статусом. Цю інформацію можна перевірити в базі даних ILGA World, яка розрізняє категорії «смертна кара» та «можлива смертна кара» й враховує регіональні відмінності, як-от у Нігерії. Статус може змінитися через ухвалення нового закону, судове рішення або зміну судової практики. Застосування покарання різниться: в Ірані зафіксовано страти за такі дії, подібні випадки траплялися також у Саудівській Аравії та Ємені. У Мавританії з 1980-х років діє мораторій на смертну кару, а влада Брунею оголосила про фактичне припинення страт.

Важливо: Наявність смертної кари в законодавстві не означає, що її застосовують регулярно. У більшості країн із такими нормами страти за одностатеві стосунки трапляються рідко або не фіксуються роками, а закони радше слугують засобом залякування та ускладнюють доступ до правового захисту.

Закон Уганди 2023 року передбачає довічне ув’язнення за основний склад злочину та смертну кару — за дії за обтяжувальних обставин. Такі справи розглядають суди, але смертні вироки не виконують регулярно: в Уганді не проводили страт із 2005 року. Human Rights Watch повідомляє про посилення позасудових переслідувань після набуття законом чинності. Різниця між законодавчою нормою та практикою залишається принципово важливою.

Що це означає сьогодні

Розмежування законодавства, практики та історичного контексту допомагає учням і вчителям уникати спрощень під час обговорення суспільних змін. Вирок у Серадзі XVII століття не доводить, що смертну кару застосовували повсюдно й завжди: це один із небагатьох задокументованих випадків у Речі Посполитій. Так само сучасні норми в кількох країнах не означають, що смертна кара поширена в усьому світі.

У школі можна зіставити конкретну справу, наприклад судовий процес у Серадзі 9 листопада 1633 року, із сучасними даними ILGA World. Учень перевіряє, у скількох країнах смертну кару прямо передбачено (у семи), у скількох її застосування залишається непевним (у п’яти), і порівнює ці цифри з приблизно 65 країнами, де одностатеві стосунки криміналізовані без смертної кари. Така вправа вчить перевіряти джерела й відрізняти історичні вимоги від законів, що діють сьогодні.

Для читача це означає, що тема потребує точності: смертна кара за гомосексуальні стосунки — це конкретна норма в законодавстві кількох юрисдикцій, а не універсальна історична чи сучасна практика. Стеження за оновленнями в базах даних, як-от ILGA World, дає змогу вчасно оцінювати зміни — як посилення, так і пом’якшення законодавства.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *