У січні 2026 року Другий Західний окружний військовий суд у Москві в повідомленні, яке згодом зникло із сайту суду, визнав, що крейсер «Москва» уразили дві українські ракети. У тому самому тексті йшлося про 20 загиблих, 24 поранених і 8 зниклих безвісти під час шестигодинної боротьби за порятунок корабля. Чотирма роками раніше міністерство оборони Росії заявляло про пожежу, детонацію боєприпасів і затоплення під час буксирування в шторм — із одним загиблим і 27 зниклими безвісти.
Крейсер «Москва» проєкту 1164 був флагманом Чорноморського флоту. Він затонув 14 квітня 2022 року в Чорному морі після пошкоджень, яких зазнав увечері 13 квітня. Навколо цієї події з’явилися різні версії, які можна розмежувати: одні спираються на повідомлення однієї зі сторін, інші підтверджені незалежними джерелами, а ще деякі плутають два різні кораблі з однаковою назвою.
Ми пишемо про це, бо тема повертається на уроках новітньої історії, у розмовах про джерела та матеріалах про війну на Чорному морі. Після прочитання залишається просте правило: перевіряти дату повідомлення, хто його оприлюднив і чи підтвердило ті самі дані інше незалежне джерело.
Чи є крейсер «Москва» кораблем шістдесятих років
Ні. Під цією назвою ходили два різні кораблі. Протичовновий вертольотоносець проєкту 1123, теж «Москва», вступив до строю 1967 року, мав повну водотоннажність близько 15 тисяч тонн і базу для вертольотів, призначених для боротьби з підводними човнами. Його вивели зі складу флоту в дев’яностих роках. Крейсер, про який ідеться у зв’язку з подіями 2022 року, належав до іншого проєкту й мав інший вигляд.
Крейсер «Москва» проєкту 1164 «Атлант», за класифікацією НАТО — класу «Слава», заклали на заводі імені 61 комунара в Миколаєві, тоді в Українській РСР, у 1976 році. На воду його спустили 27 липня 1979 року, а прапор підняли 30 січня 1983 року, коли корабель ще мав назву «Слава». Офіційно його перейменували на «Москву» 15 травня 1995 року. Довжина — 186,4 метра, ширина — 20,8 метра, осадка — 8,4 метра, повна водотоннажність — близько 11 490 тонн, швидкість — до 32 вузлів. Чисельність штатного екіпажу в різних джерелах відрізняється: близько 485 осіб у довідкових даних про клас, а в описах служби частіше вказують близько 510.

Озброєння робило його ударним кораблем, а не авіаносцем. Шістнадцять важких протикорабельних ракет П-1000 «Вулкан» у бортових контейнерах, 64 зенітні ракети комплексу С-300Ф «Форт», 40 ракет малої дальності комплексу «Оса-М», двоствольна 130-міліметрова гармата АК-130, шість артилерійських комплексів АК-630, торпедні апарати й установки для реактивних глибинних бомб, а також один вертоліт. Броньовий захист обмежувався протиуламковими щитами. Звідси й поширена помилка: той, хто бачить «великий російський корабель» і приписує йому авіаційну палубу, плутає два проєкти з однаковою назвою.
Звідки взялася плутанина
Обидва кораблі будували в Миколаєві, і обидва носили назву столиці. У пошуковику фото вертольотоносця сімдесятих років легко опиняється поруч із текстом про 2022 рік. Правильний опис починається з номера проєкту: 1164, а не 1123.
Чи затонув крейсер «Москва» через пожежу й шторм
Таку версію 14 квітня 2022 року оприлюднило міністерство оборони Росії: причина пожежі невідома, боєприпаси здетонували, корабель утратив остійність під час буксирування до Севастополя в шторм. Того самого дня Україна заявила про два влучання ракет Р-360 «Нептун». Представники США підтвердили українську версію в розмовах з американськими редакціями. BBC описала розбіжності вже 14 квітня: сторони погоджувалися, що корабель затонув, але не щодо причини.
«Нептун» — протикорабельна ракета київського конструкторського бюро «Луч», яку взяли на озброєння Військово-морських сил України у 2021 році; її дальність на той час перевищувала 280 кілометрів. Дві ракети, випущені з невеликим інтервалом, мали влучити в крейсер увечері 13 квітня, приблизно за 100–120 кілометрів від берега, на схід від острова Зміїний. Пожежа й вторинна детонація боєприпасів не суперечать цій версії. Це її наслідки, а не окрема причина. Помилка полягала в тому, що перше повідомлення сторони, яка втратила корабель, сприймали як остаточний опис подій.

На практиці все відбувалося так. Родина або клас 14 квітня отримували коротке повідомлення про пожежу й буксирування корабля. Наступного дня з’явилося підтвердження про дві ракети — про це американські посадовці повідомили медіа. Ті, хто зупинився на першому реченні, залишилися з версією про аварію. Ті, хто фіксував дату й автора кожного повідомлення, побачили, як за добу змінилася вага доказів. Висновок залежав не від симпатій, а від послідовності джерел.
Поширена помилка на перший погляд здається невинною: у презентації чи письмовій роботі залишається одне речення — «корабель затонув у шторм». У результаті учень не може відрізнити першопричину від вторинних пошкоджень. Правильно описати обидва рівні: влучання, потім пожежа й детонація, а далі — втрата остійності під час буксирування. Повідомлення суду за січень 2026 року доповнює цю послідовність з боку, який раніше не визнавав ракетного удару.
| Елемент | Міністерство оборони Росії, квітень 2022 року | Україна та підтвердження США | Повідомлення суду, січень 2026 року |
|---|---|---|---|
| Причина | Пожежа, детонація боєприпасів, затоплення під час буксирування в шторм | Дві ракети Р-360 «Нептун», потім пожежа | Дві українські ракети, пожежа й задимлення |
| Офіційно названі втрати | 1 загиблий, 27 зниклих безвісти, 396 евакуйованих | Кількість загиблих публічно не встановлена | 20 загиблих, 24 поранених, 8 зниклих безвісти |
| Подальша доля версії | Міністерство й надалі дотримувалося її у своїх повідомленнях | Підтверджена представниками США для медіа | Повідомлення видалили із сайту суду |
Джерела: повідомлення Міністерства оборони Росії за квітень 2022 року, матеріали BBC і The New York Times від 14–15 квітня 2022 року, повідомлення військового суду за січень 2026 року.
Чи загинув увесь екіпаж або не загинув ніхто
Жодна з крайніх версій не узгоджується з відомими цифрами. 22 квітня 2022 року міністерство оборони Росії повідомило про одного загиблого, 27 зниклих безвісти й 396 евакуйованих. У листопаді 2022 року суд у Севастополі визнав загиблими 17 зниклих безвісти. У 2024 році в штабі Чорноморського флоту відкрили меморіальну дошку на честь 19 моряків. У повідомленні за січень 2026 року йдеться про 20 загиблих і 8 людей, які досі вважаються зниклими безвісти.
Родини деяких членів екіпажу розповідали медіа, що їм бракує іменної інформації, а оцінки незалежних укладачів списків іноді були вищими за офіційні дані. Повного узгодженого списку, оприлюдненого в одному загальнодоступному джерелі без застережень, немає. Звідси й розкид цифр в інтернеті — від кількох десятків до кількох сотень загиблих. Нижня офіційна оцінка з часом зростала. Верхня, яку повторюють без списку імен, не має єдиного підґрунтя.
Перш ніж записувати такі цифри, перевіряємо три речі.
- Хто веде підрахунок: міністерство, суд чи редакція, яка збирає імена від родин. У кожного з цих джерел різні критерії підтвердження загибелі.
- Чи враховано лише загиблих на борту, чи також зниклих безвісти, яких згодом визнали загиблими. Без цього порівнювати дані неможливо.
- Чи зазначено дату. Повідомлення від 14 квітня й повідомлення за січень 2026 року відображають різний рівень обізнаності.
Після такої перевірки залишається коректне формулювання: більшість екіпажу евакуювали, загибель частини моряків підтвердили судовим рішенням, а розбіжність між одним і 20 загиблими пояснюється зміною офіційного опису, а не двома рівнозначними фактами.
Чи мала Україна чим уразити такий корабель
У лютому 2022 року Військово-морські сили України не мали корабля такого класу. Натомість Україна мала береговий протикорабельний ракетний комплекс: його державні випробування завершили у 2020 році, а перший навчальний дивізіон заступив на службу в березні 2021-го. Цього вистачило, щоб корабель розміром із крейсер, який перебував у зоні дії берегового радара, став ціллю для двох ракет. Великий корабель із потужною протиповітряною обороною не стає через це невразливим. Оборона ефективна, якщо її ввімкнули, особовий склад готовий діяти, а засоби наведені на відповідну загрозу.
Крейсер «Москва» мав комплекс С-300Ф із дальністю дії в десятки кілометрів і комплекси малої дальності. Теоретично він міг уражати дозвукову ракету. На практиці до цілі долетіли два «Нептуни». У матеріалах про затоплення, зокрема в BBC, вказували на низку недоліків: слабке виявлення низьколітньої цілі, проблеми з ліквідацією пошкоджень і боротьбою з пожежею на кораблі з обмеженим протиуламковим захистом. Дві ракети не «розбивають» одинадцять тисяч тонн самі по собі. Вони спричиняють пожежу там, де зберігаються боєприпаси.
24 лютого 2022 року той самий крейсер радіозв’язком закликав українських військових на острові Зміїний скласти зброю. Відповідь прикордонника Романа Грибова, записана й оприлюднена того дня, швидше увійшла в повсякденну мову, ніж корабель повернувся до Севастополя. Острів обороняли, захисників узяли в полон, а згодом обміняли. Саме це висловлювання не потопило корабель. Воно лише показує, що на той час флагман був засобом тиску біля узбережжя, а не кораблем, захованим за обрієм.
Чи лежить уламок на такій глибині, що від нього нічого не залишилося
Ні. За українськими даними, уламок лежить на глибині близько 45–50 метрів, приблизно за 130 кілометрів від Одеси, на схід від острова Зміїний. Це глибина, доступна для технічного дайвінгу, а не океанічна западина. Україна внесла уламок до реєстру підводної культурної спадщини. Росія, зокрема, відправила в цей район старий рятувальний корабель «Комуна», щоб підняти обладнання, документи й тіла загиблих. Піднімати весь корпус визнали недоцільним.

Що саме підняли з дна, публічно не звітували. На оприлюднених у середині квітня 2022 року фотографіях пошкодженого корабля на буксирі видно пожежу в центральній частині корпусу й крен — це узгоджується з влучанням у цій ділянці. Далі публічні свідчення обриваються на дні. Той, хто пише, що уламок «зник», плутає відсутність фотографій із відсутністю самого об’єкта.
Чи це найбільша втрата від часів Другої світової війни і чи такого більше не станеться
Крейсер «Москва» — найбільший російський бойовий корабель, затоплений у бою від 1945 року, і перший російський флагман, утрачений у бою після броненосця «Князь Суворов» у 1905 році. Останній корабель порівнянного розміру, що затонув під час війни, — аргентинський крейсер «Генерал Бельграно», торпедований у 1982 році: близько 185 метрів завдовжки, понад тисяча членів екіпажу, 323 загиблих. Людські втрати різняться. Масштаб втрати корабля такого класу — подібний.
Два однотипні крейсери — «Маршал Устинов» і «Варяг» — залишилися на службі після квітня 2022 року. Четвертий корпус цього класу, недобудована «Україна», стояв у Миколаєві. Отже, сам клас кораблів не зник. Зникла їхня присутність як засобу протиповітряного прикриття поблизу українського узбережжя. Частину великих кораблів флоту перемістили далі на схід, до Новоросійська. У наступні роки «Нептун» у версіях зі збільшеною дальністю уражав також наземні й портові цілі. Один уламок не зупиняє цих змін.
Правило, яке залишається після розгляду різних версій, просте. У випадку з крейсером «Москва» треба відрізняти проєкт 1164 від вертольотоносця 1967 року, першопричину — від вторинної пожежі, а кількість загиблих — від дати повідомлення. Речення без цих трьох уточнень не годиться для конспекту.
Що це означає сьогодні
На уроках історії чи громадянської освіти цей крейсер — наочний приклад того, як читати новини про війну. Є повідомлення сторони, яка втратила корабель, повідомлення сторони, що заявила про влучання, і підтвердження представників третьої країни для конкретного медіа. Є також пізніший судовий документ, який згодом прибрали із сайту. Учень, здатний розташувати ці чотири джерела на часовій шкалі, тренує ту саму навичку, що й під час будь-якої суперечки про цифри — від результатів іспитів до даних про пандемію.
Для читача поза школою висновок вужчий. Великий корабель біля узбережжя, у зоні досяжності ракети, яку можна виробляти в країні без повноцінного флоту, більше не є символом панування на морі. Крейсер «Москва» показав це 13 і 14 квітня 2022 року. Решта залежить від того, яке речення ми внесемо до власного конспекту.
Невирішеним залишається питання про поіменний облік екіпажу. У повідомленні суду за січень 2026 року йшлося про 20 загиблих і 8 зниклих безвісти, у попередньому повідомленні міністерства — про одного загиблого й 27 зниклих безвісти, а деякі родини вказували на брак інформації. Немає єдиного списку, з яким усі ці джерела погодилися б. Також публічно невідомо, яке обладнання й документи підняли з уламка, що лежить на глибині 45–50 метрів.
Критерій тут простий. Кількість загиблих записуємо лише тоді, коли вона наведена в датованому повідомленні установи, і відразу уточнюємо, про кого йдеться: про загиблих, зниклих безвісти чи людей, яких згодом визнали загиблими за рішенням суду. Оцінку без списку й дати залишаємо поза основним текстом. Решту відомостей про корабель, дату затоплення та послідовність версій щодо причини вже достатньо узгоджено, щоб використовувати їх без слів «нібито» чи «кажуть».













Залишити відповідь