Джихадист — це особа, яка в ім’я радикальної салафітської інтерпретації ісламу визнає збройну боротьбу релігійним і моральним обов’язком і прагне встановити порядок, заснований на шаріаті. В українському вжитку цей термін означає воїна або прихильника ідеології джихадизму, що відрізняється від класичного розуміння джихаду як духовного зусилля. Сучасне значення сформувалося у XX столітті й набуло глобального виміру після афганського конфлікту та терактів 11 вересня 2001 року.
Це поняття не стосується більшості мусульман, які відкидають насильство як метод поширення віри. Джихадизм є вузькою екстремістською течією, що поєднує елементи теології, політики та військової стратегії, а його прихильники часто створюють або підтримують організації терористичного характеру. Розуміння різниці між класичним джихадом і джихадизмом дозволяє уникнути спрощень, які спотворюють як образ ісламу, так і реальні загрози безпеці.
Корені слова та класичне розуміння в ісламській традиції
Слово «джихад» походить від арабського кореня дж-х-д, що означає зусилля, старання або змагання. У Корані та хадисах воно з’являється в контексті прагнення до добра, боротьби з власними слабкостями та захисту спільноти. Традиція розрізняє більший джихад — внутрішню боротьбу з егоїзмом і гріхом — та менший джихад, пов’язаний із захистом віри, коли на неї нападають. Останній, який також називають кіталь, мав оборонний характер і підлягав суворим правилам ісламського права.
Класичні вчені, такі як Ібн Кудама чи автори ранніх трактатів фікху, наголошували, що збройна боротьба потребує легітимації влади, захисту цивільних і пропорційності. Джихад не був синонімом необмеженої агресії. Сучасні словники української мови визначають джихадиста як мусульманського воїна, який бере участь у збройній боротьбі з людьми, що не сповідують іслам, проте це визначення вже відображає пізніше, звужене значення.
Більшість мусульман і досі вважає більший джихад пріоритетом. Радикальні переосмислення, які висунули збройну боротьбу на перший план, з’явилися лише в новітні часи під впливом колонізації, занепаду халіфатів і контактів із революційними ідеологіями.
Як класичний джихад перетворився на ідеологію джихадизму
Перелом настав у XX столітті. Мислителі на кшталт Хасана аль-Банни, засновника «Братів-мусульман», та Саїда Кутба запровадили концепцію, згідно з якою сучасні мусульманські суспільства перебувають у стані джахілії — доісламського невігластва — і потребують революційного очищення. Кутб стверджував, що влада, яка не дотримується шаріату, стає легітимною ціллю боротьби.
Абдулла Аззам, якого називають батьком глобального джихаду, під час афганської війни проти СРСР у 1980-х роках сформулював тезу про особистий обов’язок кожного мусульманина брати участь у захисті земель ісламу. З цієї ідеї виріс напрям, який Осама бін Ладен і Айман аз-Завахірі перетворили на стратегію атак на «далекого ворога» — західні держави. Джихадизм став ідеологією, яка визнає насильство теологічно виправданим способом соціальної та політичної зміни.
На відміну від класичного джихаду, салафітський джихадизм відкидає державні кордони, визнає віровідступниками також мусульман з іншою інтерпретацією та прагне до глобального халіфату. Саме ця різниця зумовлює те, що більшість ісламських учених і релігійних організацій засуджує джихадизм як спотворення.
Типи джихадизму – порівняння форм і цілей
Дослідники виділяють кілька різновидів, які відрізняються масштабом, ворогом і стратегією. Наведена нижче таблиця зіставляє найважливіші типи на основі політологічних аналізів і звітів дослідницьких центрів.
| Тип джихадизму | Головна мета | Історичні приклади | Масштаб дії |
|---|---|---|---|
| Ірредентистський | Визволення конкретної території, населеної мусульманами | Боротьба в Кашмірі, Чечні | Локальна / регіональна |
| Революційний | Повалення влади в мусульманській державі, визнаної віровідступницькою | Повстання проти урядів у Єгипті, Алжирі | Загальнодержавна |
| Класичний (оборонний) | Захист спільноти від зовнішньої агресії | Афганський опір СРСР | Регіональна |
| Глобальний | Встановлення світового халіфату та боротьба з «далеким ворогом» | Аль-Каїда, Ісламська держава | Транснаціональна |
Дані в таблиці ґрунтуються на класифікаціях, що застосовуються в академічній літературі та звітах центрів на кшталт Центру східних досліджень. Глобальний джихадизм, представлений Аль-Каїдою та її наступниками, найбільше відхиляється від класичних правил і створює найбільшу загрозу міжнародній безпеці.
Процес радикалізації та найпоширеніші міфи
Радикалізація не є єдиним шаблоном. Дослідження вказують на шляхи, засновані на відчутті кривди, соціальній ізоляції, впливі однолітків або інтернет-пропаганді. Частина людей проходить етапи від невдоволення через виправдання насильства до активної участі. Інші випадки пов’язані з попередньою злочинністю або пошуком ідентичності.
Поширені помилки в розумінні теми охоплюють:
- Ототожнення джихадиста з кожним мусульманином — абсолютна більшість прихильників ісламу відкидає ідеологію джихадизму й бере участь у суспільному житті західних держав без конфліктів.
- Трактування джихаду виключно як «священної війни» — класична традиція наголошує на духовному зусиллі, а військовий аспект був обмежений правилами.
- Переконання, що джихадизм є неминучим продуктом ісламу — історія показує, що ця ідеологія виникла в конкретних політичних умовах XX століття і критикується головною течією сунітської та шиїтської теології.
- Припущення, що кожен джихадист походить із бідних середовищ — багато випадків стосуються освічених людей із родин середнього класу.
У нашій аналітичній практиці ми стикалися з випадком, коли молодий європеєць іммігрантського походження радикалізувався виключно через онлайн-контент, без контакту з місцевою релігійною спільнотою. Це показує, наскільки важливо розрізняти релігійну практику та екстремістську ідеологію.
Актуальний ландшафт джихадизму у 2025–2026 роках
Згідно з Global Terrorism Index 2026, кількість жертв тероризму у світі зменшилася на 28 відсотків порівняно з попереднім роком, досягнувши 5582 загиблих у 2944 інцидентах — найнижчий рівень з 2007 року. Водночас Сахель залишається епіцентром, на який припадає понад половина жертв. Пакистан уперше очолив рейтинг країн, найбільш постраждалих від тероризму.
Ісламська держава та її філії досі відповідають за значну частину атак, хоча їхня територіальна активність в Іраку та Сирії суттєво ослабла. Натомість зросла активність афіліатів в Африці — у Нігерії, Демократичній Республіці Конго та Мозамбіку. Аль-Каїда та її місцеві відгалуження, такі як JNIM у Сахелі чи Аш-Шабааб, зберігають здатність проводити операції в регіонах зі слабким державним управлінням.
В Європі та на Заході домінують атаки самотніх виконавців, натхненних пропагандою, а не класичні організаційні структури. Цю тенденцію підтверджують дані про зростання кількості розслідувань щодо молоді.
Питання, які найчастіше ставлять читачі
Чи кожен прихильник шаріату є джихадистом?
Ні. Багато людей і організацій прагнуть застосовувати елементи ісламського права мирним шляхом і в межах існуючих правових систем. Джихадист — це той, хто визнає насильство обов’язковим методом досягнення цієї мети.
Чим відрізняється джихадист від моджахеда?
Моджахед — традиційне позначення бійця, який бере участь у джихаді, часто в оборонному контексті. Джихадист — новіший термін, пов’язаний з ідеологією, що прагне глобальних змін через насильство.
Чи стосується джихадизм лише сунітів?
Він домінує в салафітсько-сунітській течії, але існують і радикальні шиїтські групи, що спираються на власні інтерпретації боротьби. Головна течія обох традицій засуджує тероризм.
Як розпізнати джихадистську пропаганду в інтернеті?
Характерними є заклики до «особистого обов’язку», дегуманізація противників, відкидання демократичних інститутів та обіцянки винагороди в потойбічному житті за участь у насильстві.
Чекліст – як читати повідомлення про джихадистів
Перш ніж приймати інформацію з медіа, варто перевірити:
- Чи розрізняє джерело джихадиста від мусульманина, який практикує віру?
- Чи вказано конкретну організацію або ідеологію, а не загальне визначення «ісламіст»?
- Чи враховано історичний і теологічний контекст, чи лише емоційний опис?
- Чи походять числові дані з надійних звітів (наприклад, Global Terrorism Index, звіти ООН)?
- Чи уникає стаття ототожнення всієї релігії з діями екстремістів?
Застосування цього списку дозволяє зберегти критичну дистанцію та уникнути спрощень, які поглиблюють суспільну поляризацію.
Регіональна специфіка та відмінності між континентами
У Субсахарській Африці та Сахелі джихадизм часто поєднується з місцевими конфліктами за ресурси, слабкістю держав і міжплеменною суперництвом. Групи на кшталт «Боко Харам» чи JNIM використовують ці напруження, пропонуючи «захист» і простий ідеологічний меседж. В Європі домінує модель індивідуальної радикалізації онлайн, рідше — організаційні структури. На Близькому Сході та в Південній Азії досі існують залишки квазідержавних структур, хоча їхній територіальний контроль суттєво обмежений.
В Україні та Центральній Європі випадки джихадистів нечисленні й здебільшого стосуються осіб, які виїхали в зони конфліктів або піддалися впливу пропаганди. Аналізи вказують на поодинокі приклади, а не на масове явище.
Розуміння того, хто такий джихадист, потребує відокремлення екстремістської ідеології від віри мільйонів людей. Цей термін описує конкретну вузьку течію, яка виросла з певних історичних умов і залишається загрозою в нестабільних регіонах, водночас не визначаючи іслам загалом. Актуальні дані за 2025 і 2026 роки показують зниження глобальної кількості жертв, але також концентрацію насильства в кількох гарячих точках та еволюцію в бік більш децентралізованих форм.
Leave a Reply