Це був папа Іван XXIII. Анджело Джузеппе Ронкаллі, обраний на Престол Святого Петра у 1958 році у віці 76 років, став першим єпископом Рима, удостоєним цього титулу американським тижневиком. Редакція оцінила його за скликання Другого Ватиканського собору та за роль посередника в кубинській кризі — події, які разом визнала такими, що найбільше вплинули на хід історії того року.
Титул, який тоді ще називався «Man of the Year», присуджується особі, групі або ідеї, що «на добре чи на зле» найсильніше вплинула на події минулих дванадцяти місяців. У випадку Івана XXIII рішення ухвалили наприкінці грудня 1962 року, а обкладинка з його портретом вийшла 4 січня 1963-го. Відтоді лише двоє наступних пап — Іван Павло II у 1994 році та Франциск у 2013-му — увійшли до цього кола.
1962 рік: коли світ опинився на межі, а Ватикан відчинив двері
Жовтень 1962-го приніс дві події, які визначили вибір редакції Time. 11 жовтня в базиліці святого Петра Іван XXIII урочисто відкрив Другий Ватиканський собор. У промові «Gaudet Mater Ecclesia» він говорив про «нове Зіслання Святого Духа» і закликав Церкву до діалогу із сучасним світом, а не до його осудження. Це був перший вселенський собор від 1870 року і перший, що мав не лише догматичний, а й душпастирський характер.
За кілька днів світ завмер. Кубинська криза поставила Сполучені Штати та Радянський Союз на межу ядерної війни. Іван XXIII виступив із публічними закликами до миру, а через американського журналіста Нормана Казінса передав особисті слова підтримки як Джону Ф. Кеннеді, так і Микиті Хрущову. Обидва лідери оцінили цей жест. Хрущов навіть надіслав папі побажання здоров’я. Цей тихий, але помітний внесок у деескалацію конфлікту доповнив образ людини, яка вміла поєднувати те, що здавалося непоєднуваним.
Редактори Time написали, що саме ці дві події — собор і посередництво — «залишили найбільший індивідуальний відбиток на році». Папа випередив у рейтингу президента Кеннеді, космонавтів і європейських політиків.
Від селянського сина з Сотто-іль-Монте до «Доброго Папи»
Анджело Ронкаллі народився 25 листопада 1881 року в бідній селянській родині в Ломбардії. Священичі свячення прийняв у 1904-му, а його дипломатична кар’єра пролягла через Болгарію, Туреччину, Грецію та Францію. Під час Другої світової війни, виконуючи обов’язки нунція, він допомагав євреям рятуватися від Голокосту — видавав фальшиві свідоцтва про хрещення та візи. У 1953 році став патріархом Венеції, а після смерті Пія XII конклав обрав його як «перехідного» кандидата.
Ніхто не очікував революції. Тим часом Іван XXIII з перших днів порушував протокол. Виходив за межі Ватикану, відвідував в’язниці та лікарні, жартував із журналістами. Його теплота, простота і почуття гумору призвели до того, що навіть критики Церкви почали говорити про нього зі симпатією. У нашій практиці аналізу історичних джерел ми неодноразово помічали: саме ця людська сторона — а не лише формальні рішення — визначила вибір Time. Редакція підкреслювала, що він був «найпопулярнішим папою новітніх часів».
Троє пап — три різні епохи, один титул
Від 1962 року лише двоє наступників Івана XXIII отримали ту саму честь. Наведена нижче таблиця показує, наскільки різнилися контекст і обґрунтування.
| Папа | Рік титулу | Головне обґрунтування Time | Історичний контекст |
|---|---|---|---|
| Іван XXIII | 1962 | Скликання Другого Ватиканського собору та посередництво в кубинській кризі | Холодна війна, початок оновлення Церкви |
| Іван Павло II | 1994 | Активність у суспільних дискусіях, Катехизм, діалог з Ізраїлем | Падіння комунізму, глобалізація, моральні конфлікти |
| Франциск | 2013 | «Виведення папства з палацу на вулиці», простота і милосердя | Криза інституцій, міграції, екологізм |
Дані взято з архіву тижневика Time та зведень Вікіпедії. Кожен із трьох понтифікатів відповідав на інші виклики, але всі троє пап поєднували сміливість реформ з особистою автентичністю.
Поширені міфи та помилки, які досі циркулюють
- «Франциск був першим Папою — Людиною року» — це найпоширеніша помилка, яку повторюють у соціальних мережах. Насправді Франциск був третім. Варто перевіряти дати перед поширенням інформації.
- «Титул означає, що Time ідеологічно підтримував Папу» — редакція завжди підкреслювала, що обирає особу з найбільшим впливом, не обов’язково позитивним. У 1979 році удостоїли аятолу Хомейні.
- «Іван XXIII отримав титул лише за Собор» — без посередництва в кубинській кризі рішення могло бути іншим. Обидві події були нерозривними в оцінці редакторів.
- «Титул присуджують виключно американцям або політикам» — від 1927 року в списку з’являлися європейці, азіати, африканці та люди Церкви.
Ці непорозуміння часто виникають через поверхневе читання заголовків. Для початківця достатньо запам’ятати три імена та три дати. Для досвідченого читача варто звернутися до оригінальної статті Time за січень 1963 року, щоб побачити, наскільки точно редакція зважувала аргументи.
Питання, які найчастіше ставлять читачі
Чи знав Іван XXIII про вибір Time?
Так. Норман Казінс, який посередничав у контактах із Хрущовим, подбав про те, щоб Папа отримав інформацію. Іван XXIII подякував листом.
Чому титул змінили з «Man of the Year» на «Person of the Year»?
У 1999 році редакція визнала, що чоловіча форма є анахронічною. Відтоді титул є гендерно нейтральним.
Чи має новий Папа Лев XIV шанс на цей титул?
У 2026 році він з’являється в букмекерських ставках як один із кандидатів, проте рішення ухвалюється лише в грудні на основі реального впливу на події року.
Де можна побачити оригінальну обкладинку?
Архів Time надає скан у високій роздільній здатності. Офіційні портрети також є в ресурсах Wikimedia Commons.
Як читати цю історію сьогодні — поради для різних читачів
Для тих, хто лише починає цікавитися історією Церкви, найважливіше запам’ятати: Іван XXIII не був «революціонером з ідеології», а душпастирем, який помітив, що світ змінився, і Церква має говорити новою мовою. Його рішення про собор було актом сміливості, а не формальністю.
Для досвідченого читача цікавішими стають нюанси: роль Ostpolitik (діалогу з комуністичними країнами), вилучення антисемітських формулювань із великодньої літургії чи розширення Колегії кардиналів представниками Африки та Азії. З мого досвіду відстеження історичних дискусій випливає, що саме ці деталі показують, наскільки глибоко Іван XXIII розумів глобальний характер Церкви задовго до ери інтернету.
Чекліст для тих, хто хоче самостійно перевірити інформацію:
- Перевірте дату обкладинки Time — 4 січня 1963 року.
- Порівняйте три обґрунтування редакції для трьох пап.
- Прочитайте фрагменти «Gaudet Mater Ecclesia» — це ключ до розуміння намірів собору.
- Зверніть увагу на роль Нормана Казінса — рідко згадуваного, але важливого посередника.
- Перевірте, чи нові публікації 2025–2026 років не внесли свіжих документів з ватиканських архівів.
Історія першого Папи — Людини року показує, що титул Time — це не нагорода за популярність, а барометр реального впливу. Іван XXIII, селянський син з Ломбардії, за якихось чотири роки понтифікату змінив спосіб, у який Церква дивиться на себе і на світ. Його вибір у 1962 році залишається одним із найбільш несподіваних і водночас найбільш логічних рішень у майже столітній історії цього відзначення.
Leave a Reply