Петрос Товмасян — юрист, ресторатор і громадський діяч вірменського походження, який уже три десятиліття формує життя Гливиць і сілезького регіону. Його історія поєднує трудову міграцію 90-х років, розбудову кулінарного бізнесу на основі родинних рецептів та активну діяльність у неурядових організаціях і місцевій політиці.
У центрі його роботи стоїть ресторан «Вірменська» — місце, де кухня з Веди зустрічається з гливицькою буденністю, а за столами з’являються як місцеві жителі, так і політики. Паралельно він очолює Фонд «Кластер соціальних інновацій», який реалізує освітні, допомогові та культурні проєкти, часто за рахунок публічних коштів.
Для початківців його шлях показує, як діаспора може стати невід’ємною частиною місцевої спільноти. Для досвідчених — це приклад поєднання вірменської ідентичності з польською громадянською активністю в умовах XXI століття.
Корені у Веди та перші кроки на гливицькому ринку
Родина Товмасянів походить із вірменського міста Веди. У 1996 році батьки Петроса — батько інженер-будівельник і мати швачка — виїхали до Польщі з планом кількох місяців торгівлі одягом. Залишилися надовше. Діти, зокрема дев’ятирічний тоді Петрос і його брат, почали навчання в польських школах, а родина відкрила торгове місце на вже неіснуючому ринку на вулиці Дюбуа, відомому як Бальцерек.
Там, серед росіян, в’єтнамців і українців, народжувалася повсякденна багатокультурність Гливиць 90-х. Батьки працювали по десять годин на день, а сини допомагали після уроків. Багато однолітків того покоління вірменських мігрантів не здобули освіти — Товмасяни зробили ставку на навчання. Петрос закінчив право та політологію в Сілезькому університеті.
Гливиці мають власну вірменську спадщину. У XVII столітті вірмени становили місцеву еліту — лікарів, адвокатів, купців. Після десятиліть перерви присутність цієї спільноти майже зникла. З кількох сотень осіб у 90-х роках залишилося кілька родин. Петрос розглядає свою діяльність як відновлення цієї нитки.
З мого досвіду спостереження за вірменськими діаспорами в Центральній Європі випливає, що саме такі локальні, родинні історії найефективніше відроджують культурну пам’ять.
Освіта, письменство та Клуб Ягеллонський — інтелектуальні підвалини
Після навчання Петрос Товмасян пов’язав себе з Клубом Ягеллонським. У 2013–2015 роках регулярно публікував тексти на політичну, соціальну та міжнародну тематику. Писав про конфлікт за Карабах, податки, міські рухи, конституцію та публічну дискусію. Його статті поєднували перспективу іммігранта з аналізом польських реалій.
В одному з текстів 2014 року він попереджав про ескалацію напруження на Кавказі, згадуючи власне дитинство, позначене похованнями часів першої війни за Карабах. В іншому критикував міф про високі податки в Польщі, вказуючи на структурні проблеми бюджету. Ці публікації формували його позицію як публіциста, який не боїться гострих оцінок, але уникає популізму.
Паралельно діяв у місцевих структурах — Центрі досліджень міста Гливиці, а згодом у партії «Порозуміння» Ярослава Говіна. Двічі балотувався до міської ради. У 2018 році йому бракувало близько двадцяти голосів. Рекламний ролик ПіС, що застерігав від біженців і вийшов безпосередньо перед виборчою тишею, за його власними словами, суттєво йому зашкодив.
Ресторан «Вірменська» як живий культурний міст
Коли батьки втратили роботу на ринку, Петрос відкрив ресторан, щоб дати їм нове заняття. Мати стала шеф-кухаркою, батько відповідав за м’ясні страви. Перше бістро виникло в переобладнаному підвалі на вулиці Зигмунта Старого. Успіх змусив розширюватися — нині «Вірменська» розташована на вулиці Яна Семінського 22, у центрі Гливиць, і належить до найпопулярніших закладів міста.
Меню базується на бабусиних рецептах. Хоровац (м’ясо на грилі в травах), хінкалі, лаваш, кавурма, вірменська кава, зварена на піску. Страви прості, зі свіжих продуктів, подаються за кімнатної температури. Деякі позиції — хашлама чи ариса — мають менший попит, бо їхній вигляд або смак дивує польських гостей. Власник пояснює назви, розповідає історії та «насильно» вчить кількох вірменських слів.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли віцепрем’єр регулярно бронював столик, а заклад став неформальним місцем політичних зустрічей. Ресторан перестав бути лише бізнесом — став простором, де вірменська культура змішується з польською буденністю, а розмови за столом нерідко переходять у експертні консультації.
Петрос наголошує, що ресторан — це хобі. Політика залишається головним заняттям. А проте ці два світи природно переплітаються: політики призначають зустрічі саме там, бо атмосфера сприяє розмовам.
Фонд і соціальні проєкти — від локальних ініціатив до ширшого впливу
З 2015 року Петрос Товмасян є головою Фонду «Кластер соціальних інновацій» (раніше Інститут праці та освіти). Фонд займається освітніми проєктами, цифровізацією, допомогою особам, потерпілим від злочинів, соціальною активізацією та міжнародною співпрацею. Реалізовував центри допомоги в Гливицях, Руді Сілезькій, Тарновських Горах і Забже. Також веде інкубаційну та навчальну діяльність.
Фонд і пов’язані з ним структури отримували значні публічні кошти — з Національного інституту свободи, Патріотичного фонду, Фонду справедливості чи європейських програм. Медіа описували, зокрема, купівлю та ремонт нерухомості в Мендзибродзі Бяльському для навчально-готельного центру. Критики вказували на масштаб фінансування та політичні зв’язки. Сам Товмасян підкреслює, що спеціалізується на написанні заявок і веденні проєктів, а звіти підлягають контролю.
Для початківця важливо розрізняти: соціальна та політична діяльність часто перетинаються, але кожна інституція діє в межах чинних норм. Для досвідченого спостерігача цей приклад ілюструє, як неурядові організації в Польщі функціонують у грантовій екосистемі після 2015 року.
| Сфера діяльності | Приклади дій | Характер |
|---|---|---|
| Культура та кухня | Ресторан «Вірменська», уроки мови та історії Вірменії | Локальний, родинний |
| Соціальні проєкти | Центри допомоги потерпілим, освіта, цифровізація | Регіональний, грантовий |
| Місцева політика | Кандидатури до міської ради, співпраця з партіями | Самоврядний |
Дані походять із публічних реєстрів КРС та медійних повідомлень за 2015–2023 роки.
Політична активність і дискусія про імміграцію
Петрос Товмасян неодноразово висловлювався щодо біженців та іммігрантів. В інтерв’ю 2015 року він аргументував, що проблема не в самих прибулих, а в публічній дискусії, сповненій страху та узагальнень. Як трудовий мігрант підкреслював, що Польща має дотримуватися Женевської конвенції, уникати гетто та не толерувати радикалізм. Водночас застерігав від популізму як з боку прихильників, так і противників прийняття біженців.
Його власний досвід — відсутність расизму протягом понад двадцяти років перебування — контрастує з наростаючою атмосферою неприязні до іноземців, яку він спостерігав після 2015 року. У 2017 році, після подій в Елку, говорив про «індустрію ненависті» та побоювався, що навіть його ресторан можуть несправедливо пов’язати із загрозою.
У політиці спочатку пов’язався з «Порозумінням», згодом із Республіканською партією Адама Бєлана, виконуючи функцію уповноваженого на Сілезії. Цей зв’язок став предметом уваги медіа в контексті грантів. Сам Товмасян не приховує, що вміє ефективно залучати кошти та реалізовувати проєкти.
Питання, які найчастіше виникають при згадці імені Петрос Товмасян
Чи ресторан «Вірменська» досі працює?
Так. Заклад на вулиці Яна Семінського 22 у Гливицях функціонує, пропонуючи вірменську та кавказьку кухню. Має стабільну відвідуваність.
Яка нинішня роль фонду?
Фонд «Кластер соціальних інновацій» продовжує проєктну діяльність у сферах освіти, соціальної допомоги та міжнародної співпраці. Петрос Товмасян залишається головою правління.
Чи є Петрос Товмасян професійним політиком?
Нині не має мандата. Його активність має експертний, організаційний і локальний характер. Балотувався до міської ради, але мандата не здобув.
Яка його позиція щодо конфлікту за Карабах?
У текстах 2014 року наголошував на безглуздості війни та ролі Росії. Особисто турбувався за долю двоюрідного брата, який тоді проходив військову службу.
Чи численна вірменська діаспора в Гливицях?
Ні. З кількох сотень осіб у 90-х роках залишилося кілька родин. Товмасян належить до найбільш помітних представників цієї спільноти.
Чекліст: як читати історію діяча діаспори
- Перевірте хронологію міграції та освіти — це дозволяє відділити міф від фактів.
- Розрізняйте господарську, соціальну та політичну діяльність — вони часто переплітаються, але мають різні цілі та джерела фінансування.
- Порівняйте висловлювання з різних років — еволюція поглядів є природною.
- Зверніться до реєстрів КРС і звітів — вони дають тверду основу для оцінки масштабу проєктів.
- Врахуйте локальний контекст — у Гливицях вірменська історія має глибше коріння, ніж лише міграція 90-х.
Історія Петроса Товмасяна не обмежується одним успіхом чи однією суперечкою. Це постійне балансування між збереженням вірменської ідентичності та повною участю в польському публічному житті. Ресторан подає хачапурі, фонд реалізує проєкти, а за столом і досі звучать питання про майбутнє як Вірменії, так і Сілезії.
Leave a Reply