ХАМАС, офіційно Ісламський рух опору (Harakat al-Muqawama al-Islamiyya), — це палестинська сунітська ісламістська організація гібридного типу. Вона поєднує політичну та військову діяльність із розвиненою мережею соціальних послуг. Виникла наприкінці 1987 року в секторі Газа як відгалуження палестинського Братства мусульман під час першої інтифади — хвилі протестів і сутичок з ізраїльською адміністрацією на окупованих територіях. Назва «ХАМАС» є водночас арабським акронімом і означає «запал» або «ревність».
Від самого початку організація визначала свої цілі як звільнення історичної Палестини через збройну боротьбу та створення ісламської держави на всій цій території. На практиці вона розбудувала благодійні установи, школи та медичні заклади, які допомагали здобувати підтримку серед частини населення, особливо в умовах складної економічної ситуації. З 2007 року ХАМАС здійснює фактичний контроль над сектором Газа після перемоги на парламентських виборах 2006 року та подальшого протистояння з силами Фатаху.
Її збройна діяльність, зокрема атаки на ізраїльські цілі, призвела до визнання ХАМАСу терористичною організацією Сполученими Штатами (з 1997 року), Європейським Союзом та багатьма іншими країнами. У 2026 році, після інтенсивного збройного конфлікту, що розпочався атакою в жовтні 2023 року, та припинення вогню з жовтня 2025 року, організація проходить глибокі структурні зміни, зокрема процес передачі влади в Газі технократичному комітету.
Походження та історичні корені ХАМАСу в контексті ізраїльсько-палестинського конфлікту
ХАМАС виник із місцевих структур Братства мусульман, яке з 1970-х років XX століття будувало в Газі та на Західному березі мережу мечетей, клінік і благодійних організацій. Братство діяло переважно в соціальній та освітній сферах, уникаючи прямого збройного протистояння з Ізраїлем. Ситуація змінилася наприкінці 1987 року, коли спалахнула перша інтифада — спонтанне палестинське повстання проти ізраїльської окупації після Шестиденної війни 1967 року.
Засновниками ХАМАСу були, зокрема, шейх Ахмед Ясін та Абдель Азіз ар-Рантісі. Організація швидко набула популярності як альтернатива світській Організації визволення Палестини (ОВП) та її фракціям, зокрема Фатаху. У 1988 році вона опублікувала свою Хартію, яка чітко визначала цілі: джихад (священна війна) проти Ізраїлю, відхилення будь-яких мирних угод та встановлення ісламської держави на всій території історичної Палестини. Хартія також містила елементи антисемітської риторики.
У 1990-х роках і під час другої інтифади (2000–2005) ХАМАС розвинув тактику самогубних атак та ракетних обстрілів ізраїльських цілей. Водночас він розбудовував соціальну інфраструктуру, що дозволило йому функціонувати як альтернативний центр влади щодо Палестинської національної адміністрації.
Гібридна природа організації: політичне, військове та соціальне крила
ХАМАС не є однорідною структурою. Він має три головні напрями діяльності, які взаємно доповнюють і зміцнюють його позиції.
Політичне крило охоплює Політичне бюро та Раду Шури (Shura Council) — консультативний орган, що обирає керівників. Політбюро відповідає за стратегію, міжнародні зв’язки та політичні рішення. Військове крило — Бригади Ізз ад-Дін аль-Кассам — проводить збройні операції. Третій напрям — розвинена мережа соціальних установ: школи, клініки, програми допомоги бідним родинам та система підтримки сімей бойовиків.
Така структура дозволяє ХАМАСу діяти на кількох рівнях одночасно. Соціальні послуги формують лояльність населення, особливо в Газі, де роками панували високе безробіття та бідність. Військове крило реалізує збройні цілі, а політичне підтримує контакти з країнами регіону, такими як Іран, Катар чи Туреччина. На практиці ці елементи переплітаються — кошти з пожертв і місцевих податків частково спрямовуються на військові структури.
Для початківців варто пояснити, що «гібридність» тут означає поєднання політичної партії, збройного угруповання та благодійної організації в одному суб’єкті. Для просунутих користувачів важлива еволюція внутрішніх розколів: більш прагматичні фракції проти радикалів, які пріоритетно ставлять збройну боротьбу.
Еволюція ідеології від Хартії 1988 року до документа 2017 року
Первісна Хартія 1988 року представила конфлікт у релігійних і абсолютних категоріях: Палестина як ісламська земля, яку не можна віддати, Ізраїль як нелегітимне утворення, а збройна боротьба як релігійний обов’язок. Документ відкидав будь-які територіальні компроміси.
У 2017 році ХАМАС опублікував «Документ загальних принципів і політики». Новий текст зберіг претензії на всю історичну Палестину, але ввів суттєві нюанси. Він представив конфлікт насамперед як боротьбу з окупацією, а не суто релігійну. Задекларував готовність прийняти палестинську державу в кордонах 1967 року (Західний берег, Газа та Східний Єрусалим) як тимчасове рішення без формального визнання Ізраїлю. Також пом’якшив антисемітську риторику.
Ця еволюція відображає спробу адаптації до мінливої регіональної та міжнародної реальності. Для одних спостерігачів це означає тактичний прагматизм, для інших — лише зміну риторики за збереження стратегічних цілей. На практиці документ 2017 року не замінив Хартію 1988 року — обидва документи функціонують паралельно в наративі організації.
Захоплення влади в секторі Газа 2007 року та наслідки для жителів
У січні 2006 року ХАМАС переміг на виборах до Палестинської законодавчої ради, здобувши більшість мандатів. Перемога стала наслідком протесту проти корупції та неефективності Фатаху, а також обіцянок кращого управління та боротьби з окупацією. Однак після виборів виникла криза та сутички з силами, лояльними до президента Махмуда Аббаса з Фатаху.
У червні 2007 року ХАМАС силою взяв повний контроль над сектором Газа, витіснивши Палестинську національну адміністрацію. Відтоді Газа функціонує як окремий політичний суб’єкт під владою ХАМАСу, тоді як Західний берег залишається під адміністрацією ПНА. Міжнародна спільнота визнала захоплення державним переворотом, що призвело до санкцій і блокади кордонів.
Для жителів Гази наслідки були подвійними. З одного боку, ХАМАС розбудував систему соціальної допомоги та інфраструктури (хоча її часто критикують за пріоритет військових цілей). З іншого — запровадив жорстке правління, обмеження свободи слова, переслідування політичних опонентів та суворий контроль над публічним життям відповідно до інтерпретації ісламського права. Ізраїльсько-єгипетська блокада після 2007 року поглибила гуманітарну та економічну кризу.
На практиці повсякденне життя в Газі роками визначали як дії ХАМАСу, так і зовнішні обмеження. Для початківців важливо розуміти, що Газа не є незалежною державою — це територія зі складним міжнародним правовим статусом.
Поширені міфи та непорозуміння щодо ХАМАСу
У публічних дискусіях циркулює багато спрощень щодо ХАМАСу. Ось найпоширеніші з поясненнями, чому вони не відповідають реальності:
- Міф: ХАМАС — це офіційний уряд усієї Палестини.
Неправда. Міжнародно визнаним представником палестинців залишається Палестинська національна адміністрація з центром у Рамаллі на Західному березі. ХАМАС контролює лише Газу з 2007 року і не визнається легітимним урядом більшістю міжнародної спільноти. - Міф: ХАМАС представляє всіх палестинців.
Ні. Підтримка ХАМАСу значна в Газі, але на Західному березі менша. Опитування показують розділені думки — частина суспільства віддає перевагу Фатаху чи іншим угрупованням, а багато палестинців критикують як корупцію ПНА, так і авторитарне правління ХАМАСу в Газі. - Міф: ХАМАС — виключно терористична організація без жодної соціальної бази.
Неповно. Окрім збройної діяльності ХАМАС веде розвинену мережу шкіл, клінік і програм допомоги, що роками формувало лояльність серед бідніших верств суспільства. Ця «м’яка сила» є ключовим елементом його виживання. - Міф: Цілі ХАМАСу повністю змінилися після 2017 року.
Ні. Документ 2017 року ввів тактичне пом’якшення риторики, але базові територіальні претензії та відхилення визнання Ізраїлю залишилися. Організація й надалі поєднує політичні цілі з готовністю до застосування насильства. - Міф: ХАМАС діє в повній ізоляції.
Ні. Він отримує матеріальну та навчальну підтримку від Ірану та союзників, а також користується фінансовими каналами в Катарі та Туреччині. Водночас веде власну економіку в Газі на основі податків, пожертв і контрабанди.
Порівняння ХАМАСу з іншими палестинськими та регіональними угрупованнями
Щоб краще зрозуміти позицію ХАМАСу, варто порівняти його з іншими ключовими акторами.
| Аспект | ХАМАС | Фатах / Палестинська національна адміністрація | Палестинський ісламський джихад (ПІД) |
|---|---|---|---|
| Ідеологія | Ісламізм + палестинський націоналізм, прийняття збройного насильства | Світський націоналізм, перевага переговорів | Радикальний ісламізм, тісна співпраця з Іраном |
| Територіальний контроль | Фактична Газа (до 2025/2026 — процес передачі влади) | Західний берег (обмежена автономія) | Відсутність самостійного контролю, діє переважно в Газі та на Західному березі |
| Ставлення до Ізраїлю | Збройна боротьба + тактичний прагматизм | Переговори, угоди Осло | Повне відхилення існування Ізраїлю, пріоритет атакам |
| Міжнародне позначення | Терористична організація (США, ЄС, Ізраїль та ін.) | Визнається партнером у мирному процесі | Терористична організація (США, ЄС, Ізраїль) |
Це порівняння показує, що ХАМАС посідає унікальну позицію: він радикальніший за Фатах щодо методів, але має ширшу соціальну базу, ніж менший ПІД. У регіоні його часто порівнюють також з Хезболлою — ліванською шиїтською організацією, що підтримується Іраном і так само поєднує політику, військову справу та соціальні послуги.
Міжнародний статус, позначення як терористичної організації та актуальна ситуація на 2026 рік
ХАМАС внесено до списку терористичних організацій Сполученими Штатами 1997 року, Європейським Союзом 2003 року, а також Ізраїлем, Канадою, Японією та іншими державами. Це позначення тягне за собою фінансові санкції, заборону діяльності та переслідування членів. Не всі країни застосовують таку кваліфікацію — Іран, Катар та Туреччина підтримують з ХАМАСом різні форми контактів.
У жовтні 2023 року ХАМАС здійснив масштабну атаку на південь Ізраїлю, внаслідок якої загинуло близько 1200 осіб (переважно цивільних), а сотні взяли в заручники. Ця подія спровокувала ізраїльсько-хамасівську війну, під час якої ізраїльські сили провели операції в Газі, спричинивши масштабні руйнування інфраструктури та високі втрати з палестинського боку (дані, що надаються палестинськими медичними джерелами, є предметом суперечок щодо точності та розподілу на цивільних і бойовиків).
У жовтні 2025 року відбулося припинення вогню, яке у 2026 році все ще діє, хоча ситуація залишається нестабільною через інциденти та триваючі переговори. ХАМАС зазнав тяжких втрат у керівництві — низка політичних і військових лідерів була ліквідована в ізраїльських операціях. У середині 2026 року організація оголосила готовність передати владу в Газі Національному адміністративному комітету Гази (НАКГ) — технократичному органу, підтриманому резолюцією Ради Безпеки ООН. Цей процес триває; Ізраїль контролює значну частину території Гази, а майбутнє адміністрації залишається предметом інтенсивних міжнародних переговорів.
Найчастіші запитання про ХАМАС
Запитання: Чим відрізняється ХАМАС від Палестинської національної адміністрації?
ХАМАС — це ісламістська організація, яка контролює Газу з 2007 року, тоді як Палестинська національна адміністрація (домінована Фатахом) здійснює обмежену автономію на Західному березі та визнається міжнародно як офіційний партнер у мирному процесі. Обидві структури конкурують між собою вже багато років.
Запитання: Чому ХАМАС визнається терористичною організацією багатьма країнами?
Головною причиною є застосування насильства проти цивільних, зокрема самогубних атак, ракетних обстрілів населених районів та масштабної атаки жовтня 2023 року. Ці дії відповідають критеріям тероризму в визначеннях, які використовують США, ЄС та Ізраїль.
Запитання: Яка актуальна роль ХАМАСу в секторі Газа 2026 року?
ХАМАС і надалі має структури в Газі, але його контроль значно послаблений після років війни. Триває процес передачі влади технократичному комітету. Організація зберігає вплив, проте її військові та адміністративні можливості суттєво підірвані.
Запитання: Чи змінив ХАМАС свої цілі після документа 2017 року?
Документ 2017 року ввів тактичне пом’якшення мови та готовність до тимчасового рішення в кордонах 1967 року, але не відмовився від претензій на всю історичну Палестину та відхилення формального визнання Ізраїлю. Стратегічні цілі залишилися послідовними з попередньою Хартією.
Запитання: Яку зовнішню підтримку отримує ХАМАС?
Організація користується підтримкою Ірану (навчання, зброя, кошти), фінансовими каналами в Катарі та симпатіями в Туреччині. Водночас вона веде власну економіку в Газі на основі податків, пожертв та інших джерел.
На практиці, як свідчать події після припинення вогню 2025 року, ХАМАС залишається важливим, хоч і ослабленим актором у регіоні, майбутнє якого залежить від результату переговорів щодо адміністрації Гази та ширшого мирного процесу. Розуміння його природи вимагає врахування як історичних коренів, так і поточних політико-військових реалій Близького Сходу.
Leave a Reply